1. (у фонетиці) Утворений шляхом зімкнення та розмикання органів мовлення, що створює повітряну перешкоду, яка різко долається; про приголосний звук (наприклад, [п], [д], [г]).
2. (у лінгвістиці) Пов’язаний із змичкою (способом творення приголосного звука); такий, що стосується зімкнення органів мовлення.