змичний
[zmɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) Утворений шляхом зімкнення та розмикання органів мовлення, що створює повітряну перешкоду, яка різко долається; про приголосний звук (наприклад, [п], [д], [г]).
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Пов’язаний із змичкою (способом творення приголосного звука); такий, що стосується зімкнення органів мовлення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. змичний, р. змичного, д. змичному, з. змичного, о. змичним, м. змичнім