змичка

1. Історичний політичний термін радянської доби, що означав союз, співробітництво та взаємодопомогу робітничого класу та селянства, проголошений як основа радянської влади.

2. У техніці — деталь або вузол, що служить для з’єднання, сполучення двох частин механізму, конструкції; муфта, стик, сполучний елемент.

3. У залізничній справі — стик, місце з’єднання двох рейкових колій або контактних мереж.

4. Переносно — тісний зв’язок, контакт, взаємодія між кимось або чимось (наприклад, змичка між наукою та виробництвом).

Приклади вживання

Приклад 1:
«Змичка міста й села — це міцна запорука майбутніх міст-садів», — кінчив він і здав працю на годи­ну раніше, ніж мав би право зробити це за терміном. За­ходив вечір, і хлопець, поблукавши трохи по Шевченків­ському бульвару, вирішив таки навідати Надійку, що спинилась у подруг недалеко критого ринку.Будинок, де вона жила, належав до тих древніх хаток, що можна несподівано здибати в Києві на бічній вулиці поруч шестиповерхових кам’яниць.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |