Словник Української Мови
Буква
1. Втрачати чіткість, виразність, ставати невиразним, невиразним (про контури, лінії, фарби тощо).
2. Поєднуватися, з’єднуватися в одне ціле, втрачаючи самостійність, відмінність; перемішуватися.
3. Вступати в контакт, спілкування з кимось; знайомитися, сходитися з людьми.
4. Втручатися в щось, брати участь у чомусь (зазвичай небажаному).
Приклад 1:
То все дуже просто, — засміявся Безручко, піднімаючи вгору указовий палець, проте всі його слова, як і тоді, коли Безручко вперше витлумачував свій винахід, розмазалися у Федоровій пам’яті на фіялкову стружку, бо саме тієї миті гуска вихитнула з-під Безручкового ліктя голову з червоною ґулею на лобі, яка з’єднувальним вузлом стримувала в гусячому тілі флямінґа й лелеку, перешкоджаючи їм змішуватися в проміжне твориво (бож якби в гусці не сидів добрячий чорногуз, то чи ж здолала б вона згодом у каварні так блискавично проковтнути факірових гадюк? через яких зчинилася буча, що змінила Федорові все життя, навчивши, завдяки Тарасові Нагірному, ходити крізь стіни й уважніше ставитися до навколишніх з’яв, навіть таких звичайних, як гуска) і сказала: — Молодий чоловіче, чи ви знайомі з теорією дзеркал Дзиндри?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”