1. Призначений для з‘єднання, сполучення окремих частин у ціле.
2. У мовознавстві: такий, що виражає з’єднання, сполучення однорідних членів речення або частин складного речення (про сполучники).
злучувальний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |