Значення
- (Техніка) –
Призначений для з‘єднання, сполучення окремих частин у ціле.
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві: такий, що виражає з’єднання, сполучення однорідних членів речення або частин складного речення (про сполучники).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. злучувальний, р. злучувального, д. злучувальному, з. злучувального, о. злучувальним, м. злучувальнім, к. злучувальний