злучник

1. Той, хто злує, з’єднує, зв’язує різні частини чогось; технічний елемент або деталь, що виконує функцію з’єднання.

2. У переносному значенні: людина, яка є активним учасником, організатором або винуватцем якоїсь шкідливої, злочинної справи; співучасник, заколотник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |