1. Який служить для з’єднання, сполучення чогось; сполучний.
2. У мовознавстві: що виражає граматичну залежність між частинами мови або компонентами речення (про службові слова).
злучний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дізнавшись, що в с. Глухарях з вимоги сільради змінено непутящого агронома, Степан з жалем подумав: «І в нас треба було б. Так у нас же люди, як пень».Він ретельно прочитав про крадіжку в кооперативі с. Кіндратівки, про боротьбу з самогоном по Кагарлицькому районі, про зразковий злучний пункт у містечку Радомишлі. Кожен рядок і цифру він порівнював до фактів свого села і дійшов кінець кінцем висновку, що в них загалом не гірше, ніж у людей.«Культурних сил треба нам, от що», — міркував Степан.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |