злучка

[zlut͡ʃkɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для з‘єднання, скріплення або стикування окремих частин чогось (наприклад, рейок, кабелів, труб, вагонів).

  2. (Лінгвістика) –

    У мовознавстві — знак у вигляді риски (-), що використовується для перенесення частини слова з одного рядка на інший або для з’єднання складових частин складних слів та словосполучень.

  3. (Техніка) –

    У залізничній справі — стикове з’єднання двох рейок; також саме місце такого з’єднання на колії.

  4. (Філософія) –

    У переносному значенні — логічний або причинно-наслідковий зв’язок між явищами, подіями, думками.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. злучка, р. злучки, д. злучці, з. злучку, о. злучкою, м. злучці, к. злучко

Більше записів