злучка

1. Технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для з‘єднання, скріплення або стикування окремих частин чогось (наприклад, рейок, кабелів, труб, вагонів).

2. У мовознавстві — знак у вигляді риски (-), що використовується для перенесення частини слова з одного рядка на інший або для з’єднання складових частин складних слів та словосполучень.

3. У залізничній справі — стикове з’єднання двох рейок; також саме місце такого з’єднання на колії.

4. У переносному значенні — логічний або причинно-наслідковий зв’язок між явищами, подіями, думками.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |