злодіячка

Приклад 1:
І че­рез рік, че­рез два з ма­лої та доб­рої ди­ти­ни зро­бив­ся який­сь ли­хий злодіячка, кот­ро­му нічо­го ук­рас­ти усе, що тільки близько ле­жа­ло ко­ло йо­го, й бо­жи­тись-при­ся­га­тись, що він і сном і ду­хом не знає, як во­но опи­ни­ло­ся у йо­го в ки­шені… Мо­же хто дру­гий підки­нув, щоб йо­го тільки ви­би­ли,- вип­рав­ляв­ся він. Ти-мош­ку зно­ву за це би­ли, тяж­ко би­ли; та бійкою нічо­го не взя­ли.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”