Словник Української Мови
Буква
1. Поетичне або застаріле позначення золота як дорогоцінного металу, що часто вживається для створення високого стилю.
2. Переносно: про щось дуже цінне, дороге, чудове або блискуче (наприклад, про коси, колосся, пісню).
3. У давнину: золота монета; золоті гроші.
Приклад 1:
Ах, не златое, если сравнить злато, Против волности еще оно блато. О, когда б же мнѣ в дурнѣ не пошитись, Дабы волности не могл как лишитись.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
О святое злато, моли бога о нас! Latine sic: О plute, summa dexteritas mortalibus.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
И если бы не сіе помѣшало было, непремѣнно у нас нынѣ показалися бы безхвостые львы, крылатыя черепахи и кобылы, хвостатые зайцы, единорожны волы, сладкогласные крас-тели, пухо-собольи ежаки, четыреокіе и четыреушіе судьи* правдолюбные ябедники и клеветники, премудрые (сказать по-теутонску) — шпіцбубы, по-малороссійску — умные дураки и протчая чудовища и уроды, а за ними бы вслѣд, как еліссейское желѣзо, вынырнуло бы (сказать по-римску) mobile perpetuum і філозофскій все блато европейское преобра-зующій в злато камень…45 Нынѣ же все сіе засѣло в божіей безднѣ. Послушай, душа моя!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”