златник

1. Старовинна золота монета Київської Русі, що карбувалася в X–XI століттях за зразком візантійського соліда; перша власна монета на українських землях.

2. Загальна назва різних іноземних золотих монет (дукатів, червінців тощо), що перебували в обігу на українських землях у середньовіччі та ранній новий час.

3. Переносно: про щось дуже цінне, рідкісне або видатне (зазвичай у фразеологізмах, наприклад, «коштує, як златник»).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |