Значення
- (Ботаніка) –
Однорічна або багаторічна трав’яниста рослина родини злакових (Poaceae), що має соломиноподібне стебло, вузькі листки та суцвіття у вигляді колоска або волоті, зернівки якої використовуються як хлібна, кормова або технічна культура (наприклад, пшениця, жито, овес, кукурудза).
- (Ботаніка) –
Зерно такої рослини, що є продуктом харчування або сировиною для промисловості.
- (Ботаніка) –
(у множині, зазвичай “злаки”) Група односем’ядольних рослин родини злакових, до якої належать хлібні, кормові та лікарські трави.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. злак, р. злаку, д. злакові, з. злак, о. злаком, м. злакові, к. злаку
Походження слова (Етимологія)
Слово «злак» походить із праслов’янської основи *zol-, яка чергуванням голосних пов’язана зі словом *zelo (трав’яниста рослина). Воно було запозичене в давньоруську мову зі старослов’янської, де форма «злакъ» утворилася від тієї ж основи. Близьким за походженням є російське «зелок» (молода трава). Таким чином, «злак» — це трав’яниста рослина, зокрема злакова культура.