Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням збирати або збиратися; результат такої дії — накопичення, сукупність однорідних предметів, явищ, фактів тощо.
2. Організоване сходження групи людей для спільного обговорення, вирішення питань або проведення заходу; засідання, мітинг.
3. У культурно-освітній сфері — масовий захід, присвячений певній темі, з виступами, концертною програмою тощо; вечір.
4. У релігійній практиці — спільна молитва, богослужіння або проповідь у протестантських та інших релігійних громадах.
Приклад 1:
Іще був у мене улюблений нотний фоліант — зібрання увертюр Бетговена, Моцарта, Вебера, Россіні та ін., перекладених для виконання в чотири руки. Коли влітку приїздила зі Львова моя тітка Люція, піаністка, концертмейстер консерваторії, ми годинами грали з нею.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Пані Шалайзер, моє перше запитання: ваша думка про це екстра- зібрання? — Oh, fucking shit!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Про зухвале викрадення з бібліотеки Сансовініяни вельми рідкісного і атрактивного примірника — зібрання жахливих історій та моторошних переказів «Hypnerotomachia Poliphili», записаних мовою койне і у Венеції ж виданих таким собі доктором Франціскусом Колюмною в 1499 р. (друкарня Аль- дуса Мануціюса).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”