1. (патол.) специфічний вид природної консервації тіла людини або тварини в ґрунті, коли під дією хімічних процесів органічні тканини перетворюються на стійку речовину, схожу на віск, що запобігає гниттю.
2. (мед., криміналістика) труп, тканини якого внаслідок омилення жирів перетворилися на білувато-сіру, сіро-жовту або сіро-рожеву щільну масу, нагадуючи за консистенцією сир або глину; утворюється за певних умов (вологий, повітряонепроникний середовище) при тривалому перебуванні померлого у воді або вологих ґрунтах.