жилочка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жилка” — тонка, малопомітна жилка, особливо на рослинах або в організмі.

2. У ботаніці: тонка гілка судинно-волокнистого пучка в листковій пластині, що є частиною листкового нервування.

3. У розмовній мові: тонка лінія, смужка, риска (наприклад, на папері, камені або в малюнку).

4. Переносно: ледь помітна ознака, відтінок чого-небудь (почуття, якості тощо).

Приклади:

Приклад 1:
— спитавсь Василь та й очi понурив у землю, буцiм йому i дарма, а у самого не тiльки що вуха, та що то, усяка жилочка неначе слуха; а вiн, сердешний, i дух притаїв, i боїться, щоб нi жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати. От i почав йому Левко про Марусю казати усе, що знав: i чия вона дочка, i який її батько багатий, i як вiн свою дочку кохає; а далi про Марусину натуру: як вона усiх жахається, що нiхто її не бачив не тiльки щоб на вечорницях або у колядцi, та й на вулицю, i на Купала, i нi на якi iгри не ходить; чи така вже собi пишна або, може, несмiлива; а що роботяща!
— Самчук Улас, “Марія”