Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “згідний”; відповідність, узгодженість, гармонійність.
2. У математиці та логіці: властивість бути сумісним, несуперечливим; відсутність протиріч у системі аксіом, умов, тверджень тощо.
3. У музиці: гармонійне поєднання звуків; консонанс.
Приклад 1:
Правда, він робить се не дуже яскраво, не надто виразисто, але все таки досить виразно, і освітленнє дане ним в самий момент подій варте всякої уваги дослідника — хоч би для того щоб констатувати його згідність з мотивованнєм в ріжних заявах Хмельницького й инших вождів повстання — істнованнє певного офіціального мотивовання козацької полїтики. Він підчеркує, що нагінки против козаччини і Хмельницького, які перейшли потім в відкриту кампанію Потоцкого, вели ся против волї короля.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Згідність же в питанях підрядної ваги не належить ставити непотрібно яко conditio sine qua non[28] приналежання до партії, а навіть важнійші питання ставляться так тільки тогді, коли стануть наглячими і мусять доконче сейчас рішитися. Поки ж що переводити будемо згідно ті діла, що до котрих ніяка ріжниця гадок між нами не заходить.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”