Словник Української Мови
Буква
Прийменник, що вказує на відповідність чогось до чогось, узгодженість з чимось, а також на основу, джерело або орієнтир для дії чи висловлювання.
Уживається для вираження відповідності дій, явищ, документів тощо певним правилам, вимогам, планам, фактам або іншим джерелам.
Приклад 1:
У випадку невиконання останньої вимоги продавцем покупець має право (згідно з ст. 714 ГК): – на заміну некомплектних товарів на комплектні; – на відмовлення від виконання договору і відшкодування сплаченої за товар суми.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
1 Згідно з Адиним правописом, деякі літери української мови переда ються так: в — V, ж — zh, х — kh, ц — ts, ч — eh, ш — sh, щ — shch; пом’якшення всередині слова передається через літеру j, а в кінці слова через знак 129 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Мусимо відповісти перед усім на такий запит сучас ності: чи справді приявність у нинішньому світі цього не- толерованого мною та моїми однодумцями чоловічого органу є неминучою, вирі шальною та доконечною для відтворення, продовження і оновлення? Чи, можливо, чутки про його незамінність є дещо перебільшеними?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Тих же офіційних чинників, яким судилося викладений нижче Заповіт знайти і опрацювати, уклінно закликаю в міру їхніх можливостей про його виконання подбати і все без винятку описане в ньому майно згідно з моєю останньою волею розподілити. Таким чином, з приявних нині в моєму розпорядженні вартостей заповідаю: І. Предмети одягу та in.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”