Значення
- (Історія) –
Тонка палиця, часто оздоблена, яка є знаком влади, гідності або службового становища (наприклад, у судді, маршала, диригента).
- (Історія) –
Символічний атрибут царської, королівської влади; скіпетр.
- (Техніка) –
Спеціальна палиця, яку використовують регулювальники дорожнього руху для подавання сигналів водіям.
- (Техніка) –
У техніці — стрижень, деталь подібної форми, що входить до складу деяких механізмів або пристроїв (наприклад, жезл автоблока на залізниці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. жезл, р. жезла, д. жезлові, з. жезл, о. жезлом, м. жезлі, к. жезле
Походження слова (Етимологія)
Слово «жезл» походить із праслов’янської мови, де означало «палиця, посох». Воно споріднене з давньоскандинавським geisl («палиця»), давньоверхньонімецьким geisala («бич»), грецьким khaîtos («пастуша палиця») та галльським gaesum («важкий метальний спис»). Спочатку жезл був символом влади або пастушим посохом, а згодом набув значення «скіпетр» або «жезл» у релігійному контексті.