булава

1. Коротка палиця з потовщенням на кінці, часто металева, що використовувалася в старовину як холодна зброя для ударів.

2. Символ влади гетьмана в Україні (Війська Запорозького), а також кошового отамана Запорозької Січі; гетьманська булава.

3. У спорті: снаряд у вигляді металевої кулі на стальному тросі з ручкою, що використовується в метанні у легкої атлетиці.

4. У ботаніці: тип суцвіття, в якому квітки на коротких квітконіжках щільно розташовані на потовщеній головній осі (наприклад, суцвіття аїру, кукурудзи).

5. У зоології: потовщений кінчик щупальця у деяких молюсків.

Приклади вживання

Приклад 1:
При ньому були булава і бунчук — ще за життя Богдана Хмельницького старшинська рада проголосила його гетьманом. Старшина ж була розгублена: ну не вартував Юрась гетьманського чину, найперше, триває війна з Польщею, ну як він поведе полки?!
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |