Словник Української Мови
Буква
1. Точка небесної сфери, розташована прямо над головою спостерігача; найвища точка, протилежна до надира.
2. Найвища точка розвитку, піднесення, розквіту чого-небудь (наприклад, кар’єри, мистецтва, могутності).
3. В артилерії та військовій справі — напрямок вертикально вгору; кутомірна частина гармати для стрільби по повітряних цілях.
Приклад 1:
За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
4.1), або зенітну відстань z За початок відліку координат беруть площину горизонту SN та точку півдня S. Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила (велике коло, що проходить через світило, зеніт і надир). Висоту h світила М відлічують від площини горизонту вздовж вертикала до світила .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 3:
Північний полюс світу Р з б і г а є т ь с я з т о ч к о ю п і в н о ч іN, а південний полюс світу Р’ — з точкою півдня S. Небесний екватор QQ’ проходить через зеніт Z і надир Z’. Небесний екватор та всі небесні паралелі перпендикулярні до істинного горизонту NWSE, що ділить їх навпіл.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”