апогей

Значення

1. (Астрономія) –

   астр. Точка на орбіті Місяця або штучного супутника нашої планети, що розташована на максимальній відстані від її центру. Як приклад: апогей орбіти ракети-носія може бути на понад сто кілометрів нижчим за апогей орбіти супутника, який вона виводить (Рад. Укр., 14.XI 1957, 3).

2. (Література) –

   перен. Найвища точка розвитку, пік або кульмінація чогось. Наприклад, працю над твором можна вести навіть не заспокоївши скорботи, а перебуваючи на її найвищому піднесенні (Л. Укр., V, 1956, 436). Також апогеєм протистояння Київської Русі з Візантією за вплив у Північному Причорномор’ї вважається відомий похід князя Володимира на Херсонес (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 592). Чи: стихійне лихо може сягнути найбільшої сили (Довж., II, 1959, 199).

Правопис та відмінювання