Значення
- (Лінгвістика) –
(про манеру, вираз, поведінку тощо) Виражаючи здивування, із відтінком подиву.
- (Лінгвістика) –
(про спосіб дії) У стан здивування, із почуттям здивування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я здивую, ти здивуєш, він здивує, ми здивуємо, ви здивуєте, вони здивують
Приклади з художньої літератури
-
— Василь Симоненко
-
Ніна здивовано глянула на відро, на ганчірку, на усмішку сторожа й нарешті зрозуміла: хочуть, щоб вона після цього дня праці, після всієї писанини поза годинами роботи, ще змила своїми руками весь цей бруд. Десь глибоко в душі зайнявся вогонь образи й гарячим полум’ям спалахнув на обличчі.— Олена Теліга