1. Почуття, стан, викликаний несподіваною, дивною або незрозумілою подією, явищем, вчинком тощо; подив.
2. (у значенні оклику) Вживається для вираження сильного подиву, здивування.
здивовання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нарешті Наталчин голос, вагаючись, але не в силі перемогти зацікавлення і здивовання тим чудним словом: — А що то таке — авіа… Як-як пак?.. Ага — кон-н-стр-рук-тор?!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: іменник (однина) |