здичіння

[zdɪt͡ʃinnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Біологія) –

    Стан, коли культурні рослини або одомашнені тварини втрачають свої корисні властивості, набуваючи рис диких форм; процес переходу від культурного стану до дикого.

  2. (Соціологія) –

    (Переносно) Втрата цивілізованих рис, духовне або моральне огрубіння, повернення до примітивного стану.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. здичіння, р. здичіння, д. здичінню, з. здичіння, о. здичінням, м. здичінні, к. здичіння

Більше записів