здичілий

1. Який став диким, втратив культурні або цивілізовані риси; занедбаний, запущений.

2. Про рослини: який перестав культивуватися, повернувся до природного, дикого стану; одичалий.

3. Переносно: про людину або її поведінку: який став грубим, неввічливим, незграбним; озвірілий.

Приклади вживання

Приклад 1:
Наче кінь той здичілий, летиш У безодню з розгону І колись за ярмо ще свою Проміняєш корону. Стережись, щоб обітниць своїх Не відкликав Єгова, Щоб за впертість на тобі однім Не зламав свого слова!
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: прикметник () |