здичавілий

1. Який втратив культурні, цивілізовані риси, став диким, первісним; занедбаний, опустілий.

2. Про рослини: який виріс сам по собі, без догляду, або повернувся до дикого стану з культурного.

3. Переносно: про людину — який став неввічливим, неотесаним, грубим; або який відлюдкувався, віддалився від суспільства.

Приклади вживання

Приклад 1:
— бігав, як здичавілий, зацькований пес. Навчився красти і бити в щелепи, не роздумуючи довго, в боротьбі за своє існування.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: прикметник () |