здичавіло

1. (про рослини) втратити культурні властивості, перетворитися на дику форму внаслідок відсутності догляду або самосійного поширення.

2. (про тварин) втратити ознаки одомашненості, набути повадок дикої тварини, живучи на волі.

3. (переносно, про людину або людські почуття) втратити колишню витонченість, доброзичливість або цивілізованість; стати грубим, суворим, відлюдкуватим.

4. (переносно, про місцевість, сад тощо) прийти в запустіння, зарости, набути недоглянутого, покинутого вигляду.

Приклади вживання

Приклад 1:
Підпираю істину плечима, Наче риба, кинута на сушу… «Несите світання вихоплює сонце зі сходу…» Несите світання вихоплює сонце зі сходу, Печаль — як печаль, непокірно печуть солов’ї… Ми прийдемо в сад, здичавіло шукатиме воду Змілілий Адам, що спіткнеться об коси її… Ніщо не допите. Прозорі, мов рам’ячко, квіти.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: дієслово () |