Значення
- (Соціологія) –
Властивість за значенням прикметника “здичавілий”; стан, коли щось або хтось втратив колишню культурність, цивілізованість, став диким, необробленим або неосвоєним.
- (Біологія) –
(у біології, сільському господарстві) Стан культурної рослини або одомашненої тварини, що внаслідок тривалого зростання або життя без догляду людини набула ознак дикого предка.
- (Психологія) –
(переносно) Прояв грубості, неввічливості, нечемності в поведінці або вчинках людини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. здичавілість, р. здичавілості, д. здичавілості, з. здичавілість, о. здичавілістю, м. здичавілості, к. здичавілосте