здичавіння

[zdɪt͡ʃɑʋinnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Соціологія) –

    Стан, процес або результат втрати культурних, цивілізованих рис, повернення до дикого, первісного стану; одичання.

  2. (Біологія) –

    (У біології, сільському господарстві) Втрата культурними рослинами або свійськими тваринами цінних господарських ознак внаслідок тривалого зростання або утримання без належного догляду, що призводить до появи рис, властивих диким формам.

  3. (Психологія) –

    (Переносно) Втрата духовності, гуманності, моральних якостей; озвірення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. здичавіння, р. здичавіння, д. здичавінню, з. здичавіння, о. здичавінням, м. здичавінні, к. здичавіння

Більше записів