1. Такий, що має природні або набуті якості, необхідні для успішного виконання певної діяльності; обдарований, талановитий.
2. Здатний до чого-небудь, придатний для чогось; компетентний, спроможний.
здібний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Здібний поет і порядна людина — такою була загальна думка. Вперше почула його виступ на вечорі пам’яти Василя Симоненка і якось відразу утвердилася в думці, що та оцінка — слушна.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Частина друга XIV Тільки студент першого курсу здібний цілком відчути радість слова «максимум», що становить для нього щось ніби білий острів мрії, недосяжний навіть красномовним поетам. У всякому разі, Степан Радченко був єдиним серед своїх колег, що той максимум склав, тобто звіти з усіх читаних за рік дисциплін.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 3:
Наприклад, [ Cu(NH3)4]SO4, K[AuCl4] дисоціюють як прості солі: [Cu(NH3)4]SO4 → [Cu(NH3)4]2+ + SO4 2– K[AuCl4] → K+ + [AuCl4] – У свою чергу комплексний йон також здібний до дисоціації як електроліт, але слабкої або середньої сили, тобто дисоціює оборотно (вторинна дисоціація): [Cu(NH3)4]2+ ⇄ Cu2+ + 4NH3 [AuCl4]– ⇄ Au3+ + 4Cl – Вторинна дисоціація відбувається ступінчасто. Число ступенів залежить від числа лігандів в комплексі.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Частина мови: прикметник () |