1. (діал.) Здатність, уміння, талант до чого-небудь; природна обдарованість.
2. (діал.) Зручність, сприятлива можливість для здійснення чогось; нагода.
3. (діал., заст.) Майно, матеріальні засоби, достаток; статок.
здіб
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
цього веселого і здібного хлопця була повна злиднів та прикростей. Він мав необережнісь родитися від священика, що хоч і помер тому років з десять, але й цим не змив плями з синової честі.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: іменник (однина) |