1. Природжена або набута схильність до успішного виконання певної діяльності; обдарованість, талант.
2. Можливість, здатність щось робити, здійснювати; властивість, яка це забезпечує.
здібність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— навіть він, Тадзьо, потрапив до ранґу женихів, хоча він до цього ніби не давав жадного приводу, — чи він тут помилявся, подивившися на Гандзю не з тієї чарупки, і тому й не збагнув чогось найсуттєвішого, наслідком чого йому й здалося, що Гандзя — втратила цю здібність і тому й не чула?) з його нехай і якої недоладної балаканини (що діяти, коли йому, Тадзьові, Господь не дав моці на слово?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
До переваг прямого маркетингу відносять: a можливість досягти бажаних секторів ринку, точні цільові комунікації, гнучкі можливості для маркетингу, вимірюваність, здібність до персоніфікованого підходу; b масовість, підвищення довіри до фірми; c ефективність при короткостроковій стратегії; d кожна відповідь доповнює іншу.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |