1. З’єднатися, счепитися гаками, крюками, зубцями тощо; зчіпитися.
2. Увійти в бійку, сутичку, почати сваритися, сперечатися; вчепитися одне в одного.
3. Зачепитися, застрягти за щось (про одяг, тканину тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. З’єднатися, счепитися гаками, крюками, зубцями тощо; зчіпитися.
2. Увійти в бійку, сутичку, почати сваритися, сперечатися; вчепитися одне в одного.
3. Зачепитися, застрягти за щось (про одяг, тканину тощо).
Приклад 1:
Та не встиг Жолкевський як слід зчепитися з Наливайком, як орда обійшла його нижнім плавом Дністра, надибала чи, може, їй показали місцеві буджацькі татари брід, і вона легко перескочила воду й погнала через Молдавію на Дунай. Жолкевський кинувся за татарами.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”