Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що з’єднаний, скріплений із чимось, утворює єдине ціле; з’єднаний між собою.
2. У техніці: такий, що має пристрій для з’єднання вагонів, причепів тощо; обладнаний зчіпкою.
3. У лінгвістиці: такий, що утворює єдине ціле з наступним словом на письмі та у вимові (про слова, що пишуться через апостроф або дефіс).
Приклад 1:
Паркова алейка навпроти червоного корпусу Університету, зчеплений, лікоть у лікоть, ланцюг дружинників перед гранітними сходами до постаменту. Примусити ланцюг розступитися на мить, піднятися сходами й покласти квіти — під спалахи фотокамер, стрекотіння кіноапарата, наче кулеметної черги.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”