Словник Української Мови
Буква
1. З’єднати, скріпити між собою кілька предметів, частин чогось; прикріпити один до одного.
2. Зачепити, заціпити щось за щось, причіпити.
3. Викликати сутичку, сварку, конфлікт між кимось; посварити когось із кимось.
4. (у техніці) З’єднати вагони, причепити один до одного для формування потяга або складу.
Приклад 1:
Одна питала, що ж усе-таки сталося в Чорнобилі, а друга їй відповіла: «Розумієш, розчепили атом, а зчепити не можуть…». Одній з моїх колег по видавництву дочка-п’ятикласниця писала з табору на півдні, куди їх централізовано вивезли цілим класом, таке: «По радіо передають, що в Києві усе добре.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”