зчепленість

1. Властивість бути зчепленим, міцно зв’язаним; міцний зв’язок між частинами чогось, що утворює єдине ціле.

2. У лінгвістиці — зв’язок між окремими компонентами тексту (реченнями, частинами тексту), що забезпечує його цілісність і послідовність; когезія.

3. У техніці — здатність поверхонь або деталей міцно триматися одна одної внаслідок дії сил зчеплення (адгезії).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |