Словник Української Мови
Буква
1. Накопичувати, акумулювати щось у певній кількості або місці; стягувати докупи.
2. Скупчуватися, накопичуватися в одному місці про людей, тварин, предмети або явища.
3. Мати намір щось зробити, планувати певну дію; намірятися.
4. Готуватися до виходу, від’їзду або початку якоїсь дії, підготовлювати необхідне.
5. Про одяг, взуття тощо: ставати менш вільним, обтягуючим через зволоження або інші причини; садитися.
Приклад 1:
А як вернувся — почав збиратися у дорогу. Два інших теж… Вони виходили, радились, входили і знову виходили… Збирались від’їжджати.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Це питання його так зацiкавило, що вiн забув навiть основне: потяг наближався до останньої станцiї, i йому надходив час збиратися. Вiн знов ув’язався в розмову.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Почали збиратися i Сiрко та Валентин. Забравши кошики, вони пiшли до виходу.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”