Словник Української Мови
Буква
1. (у математиці) такий, що має збіжність; який прямує до певної границі або кінцевого результату (про числову послідовність, ряд, інтеграл тощо).
2. (у лінгвістиці) такий, що характеризується зближенням або співпадінням форм, звуків, значень мовних одиниць у процесі розвитку мови.
3. (у техніці, геометрії) такий, що напрямлений до однієї точки, сходиться, поступово зближується (про лінії, поверхні, потоки).
Приклад 1:
Об’єктив камери перетворює паралельний пучок світла у збіжний , створюючи у фокальній площині оптичне зображення щілини коліматора . Але через те, що світло з різними довжинами хвиль виходить з призми під різними кутами , то й зображення щілини різних кольорів потрапляє у різні точки фокальної площини, утворюючи спектр.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”