1. Викликати у когось стан нерішучості, розгубленості, збентеження; збити з пантелику, спантеличити.
2. (переносно) Поруштити спокійний, звичний хід чогось; внести безлад, сум’яття.
збентежити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лукавиш, пані, всеї Чи не сама ж ти способів шукала Збентежити його величний дух? Чи не сама ж ти вкралась йому в душу Принадами фальшивої жаги?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: дієслово () |