Стан психічного дискомфорту, сум’яття, втрати впевненості, викликаний несподіваною, незвичною або неприємною ситуацією, який проявляється у розгубленості, нерішучості та збентеженні.
збентеженість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Людина у стані гіпнотичного трансу завжди викликала збентеженість, стурбованість, настороженість у присутніх незвичайним виглядом та настроями. Вона часто не сприймала біль, легко переносила великі фізичні навантаження, була здатна до дій, котрі раніше їй не були властиві.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |