Стан юридичної чи фізичної особи, яка визнана банкрутом, тобто нездатною виконувати свої фінансові зобов’язання перед кредиторами.
Переносно: стан повного краху, виснаження, неможливості функціонувати (наприклад, про систему, ідею, моральні сили).
збанкрутованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |