Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “збагачувати”; процес набуття багатства, матеріальних цінностей або збільшення їх обсягу.
2. Підвищення якості, цінності або ефективності чогось шляхом додавання нових елементів, властивостей або знань (наприклад, збагачення руди, збагачення мови, збагачення досвіду).
3. Результат такої дії — набуті матеріальні блага, духовні цінності або якісні покращення.
Приклад 1:
Їх оказалось дуже багато — практично всі були вільні од людських задниць, спраглих духовного збагачення. Відімо, органіст зря перся сюда аж із Америки.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
296 Оцінюючи ступінь збагачення за кількістю амоніфікаторів за методикою Д. Г. Звягінцева слід зазначити, що усі варіанти удобрення характеризуються як бідні за виключенням одинарної норми NPK, який градується як дуже багатий. Отже, тільки за одинарної норми удобрення складається добра ситуація для накопичення гумусу , на решті варіантів в лучно – чорноземному ґрунті відбуваються деградаційні процеси.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Недоліком теорії є те, що меркантилісти вважали збагачення країВ ни можливим не тільки внаслідок перерозподілу існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування через торгівлю. Розвиток країн та зростання їх торговельних можливостей приВ звели до того, що вже в середині XVIII століття теорія меркантилізму не відповідала дійсності.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”