1. (у граматиці) такий, що стосується потвердження, виражає ствердження; ствердний (про сполучники, частки, речення тощо).
2. (у логіці) такий, що містить ствердження, затвердження чогось; позитивний, афірмативний (про судження).
Словник Української Мови
Буква
1. (у граматиці) такий, що стосується потвердження, виражає ствердження; ствердний (про сполучники, частки, речення тощо).
2. (у логіці) такий, що містить ствердження, затвердження чогось; позитивний, афірмативний (про судження).
Відсутні