Значення
-
Людина, яка страждає на заїкання — порушення плавності мовлення, що виражається в повторенні або продовженні звуків, складів, слів або в частій зупинці мовлення.
-
(переносно, розм.) Про того, хто робить щось із перервами, нерівномірно, з ваганнями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заїка, р. заїки, д. заїці, з. заїку, о. заїкою, м. заїці, к. заїка
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘заїка’ походить від дієслова ‘заїкатися’, яке, своєю чергою, пов’язане зі словом ‘гикати’. Існує також форма ‘зайвий’ (у виразі ‘зайве взяти’), яка виникла внаслідок видозміни звукової форми під впливом прикметника ‘зайвий’. Етимологічно слово споріднене з дієсловом ‘імати’ (брати).