заїка

1. Людина, яка страждає на заїкання — порушення плавності мовлення, що виражається в повторенні або продовженні звуків, складів, слів або в частій зупинці мовлення.

2. (переносно, розм.) Про того, хто робить щось із перервами, нерівномірно, з ваганнями.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |