1. (лінгв.) Мовний експеримент у футуризмі, що полягає у відмові від традиційних логіко-граматичних зв’язків і створенні тексту на основі звукових асоціацій, внутрішньої форми слова або довільно утворених звукосполучень для безпосереднього емоційно-образного впливу; заумна мова.
2. (у ширшому сенсі) Будь-який художній прийом або твір (поезія, проза), що навмисно порушує звичайні мовні норми та логіку для досягнення певного естетичного чи експресивного ефекту.