Словник Української Мови
Буква
1. Спосіб життя релігійних аскетів, які добровільно ізолюють себе від світу для молитви, самопізнання та духовного вдосконалення, часто у відокремленому місці (келії, печері).
2. Період такого ізольованого життя, проведений у постійній молитві та суворому дотриманні обітниці.
3. Перен. Добровільна ізоляція від суспільства, усамітнене, замкнене життя; відлюдництво.
Приклад 1:
Перські жінки, незважаючи на затворництво, також підкреслювали свою вроду вдало підібраними прикрасами (про це довідуємося, зокрема, з опису в «Авесті» туалету богині Адвісури-Анахіти). Давньоперська мова належала до Писемність, освіта, іранської гілки індоіранських мов.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”