Значення
-
Спосіб життя релігійних аскетів, які добровільно ізолюють себе від світу для молитви, самопізнання та духовного вдосконалення, часто у відокремленому місці (келії, печері).
-
Період такого ізольованого життя, проведений у постійній молитві та суворому дотриманні обітниці.
-
Перен. Добровільна ізоляція від суспільства, усамітнене, замкнене життя; відлюдництво.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. затворництво, р. затворництва, д. затворництву, з. затворництво, о. затворництвом, м. затворництві, к. затворництво