Значення
-
Релігійний подвижник, який добровільно ізолював себе від світу для молитви та аскетичного життя, часто в печері або спеціальній келії.
-
Людина, яка веде замкнутий, самітницький спосіб життя, уникає спілкування та контактів з іншими людьми.
-
Техн. Деталь або пристрій у різних механізмах (наприклад, у зброї, насосах), що призначений для відкриття та закриття каналу, отвору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. затворник, р. затворника, д. затворникові, з. затворника, о. затворником, м. затворникові, к. затворнику