1. Почати тупотіти, загуркотіти від швидких і важких кроків, стукітів.
2. Розпочатися, залунати (про звук, схожий на тупіт).
Словник Української Мови
Буква
1. Почати тупотіти, загуркотіти від швидких і важких кроків, стукітів.
2. Розпочатися, залунати (про звук, схожий на тупіт).
Приклад 1:
Фрей зімкнув брови, й видно було з усього, що він перемагався, аби не затупотіти враз і не закричати. Таке було вражіння.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”