Словник Української Мови
Буква
1. Щільно закрити, затулити отвір або щілину чимось, щоб уникнути витоку, проникнення світла, звуку тощо.
2. У текстильній справі: відновити цілісність тканини, полотна шляхом вплітання ниток для закриття прорізу або дірки.
3. Розм. Замовкнути, перестати говорити (часто вживається як грубий наказ).
Приклад 1:
Хто не мав чим горла заткати, бесідували один з одним або так на гурт, виймаючи з голови, як з мішка, різні штуки прошлого життя. Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі, розпитувався, вивідував і зітхав голосно, наче позіхає, а в душі молився: «Господи, допоможи!» Антосьо, відома річ, пристав до крутян, та не мав чим горла запхати, то й почав теревені; чи вспів, чи не вспів він розказати, як вакаціювалось, як до Кам’янця доїхав, де живе — як щось іде — таке нечвидне, що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло; згорблене і все плечима зносить, наче що вбралось, мовляв, межи воші та й гризуть.
— Тютюнник Григорій, “Вир”