гордовитість

1. Властивість за значенням прикметника “гордовитий“; високомірність, пиха, зарозумілість, що виявляється в поведінці, ставленні до інших.

2. Почуття власної гідності, самоповаги, що поєднується з певною суворістю та стриманістю у поведінці; величність.

Приклади вживання

Приклад 1:
Кому показувати псову міць, державну гордовитість і незламність? Я був у натовпі.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Частина мови: іменник (однина) |