1. Який виявляє гордість, почуття власної гідності, переваги над іншими; пихатий, зарозумілий.
2. Який виражає гордість, пихатість; сповнений почуття власної переваги.
3. (переносно) Високий, величний, стрімкий (про предмети природи, споруди тощо).
гордовитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І весь час, що ми йдемо по сходах, він має рішучий, гордовитий вигляд. Я не встигаю ступати за ним.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: прикметник () |